Азадовський Марко Костянтинович
Марк Костянти́нович Азадо́вський (6 грудня (18 грудня) 1888, Іркутськ — 24 листопада 1954, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський фольклорист, літературознавець і етнограф.
| Азадовський Марко Костянтинович | |
|---|---|
| рос. Марк Константинович Азадовский | |
 | |
| Псевдоніми | М. К. Константинов |
| Народився |
6 (18) грудня 1888[1][2][3] Іркутськ, Російська імперія[4] |
| Помер |
24 листопада 1954[4][1][…] (65 років) Ленінград, РРФСР, СРСР[4] |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Російська СФРР.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | етнолог, історик літератури, збирач казок, викладач університету |
| Alma mater | історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університетуd (1913) |
| Галузь | фольклористика, літературознавство, етнографія і бібліографія |
| Заклад |
Ленінградський державний університет Томський державний університет Іркутський університет Q4146806? |
| Вчене звання | професор[d] |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] (1934) |
| Вчителі |
Шахматов Олексій Олександрович Шляпкін Ілля Олександрович Лев Якович Штернберг і Венгеров Семен Опанасович |
| Відомі учні |
Aleksey Soymonovd Mikhail Shakhnovichd Anna Astakhovad Ksenofont Chetkarevd G. F. Kungurovd |
| Членство | СП СРСР |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
1913 закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету.
Викладав у Томському та Іркутському університетах, був одним із редакторів альманаху «Сибірська жива старина».
Від 1930 працював у Ленінграді в Інституті історії мистецтв, згодом керував сектором Інституту російської літератури АН СРСР (Пушкінський дім), викладав у Ленінградському університеті (від 1934).
Під час «боротьби з космополітизмом» (1948–1949) Азадовського вигнали з університету й Пушкінського дому, відлучили від створеної ним кафедри російського фольклору та занять фольклористикою.
Праці ред.
Досліджував історію російської і української фольклористики.
- «Література і фольклор» (1938).
- «Російська фольклористика і слов'янські країни» (1946).
- «Історія російської фольклористики» (томи 1—2, Москва, 1958–1963).
- «Статті про літературу й фольклор» (1960).
- Збірка «Російська казка» (томи 1—2, Ленінград 1932) — укладач.
- Збірка «Народні казки про бога, святих і попів. Російські, білоруські й українські» (1963) — укладач.
Записував і вивчав радянський фольклор («Бесіди збирача», «Фронтовий фольклор» та інші).
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
- ↑ а б в Азадовский Марк Константинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література ред.
- Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — К., 1977. — С. 82—83.
- Плісецький М. М., Бойко В. Г. Азадовський Марк Костянтинович. Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 209
- Марк Азадовский. Юлиан Оксман. Переписка. 1944–1954. — М.: Новое литературное обозрение, 1998.
Посилання ред.
- Азадовський, Марко Костянтинович [Архівовано 23 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Див. також ред.
- Виктор Селезнёв. Марк Азадовский. Юлиан Оксман. Переписка. 1944–1954 // Волга. — 1999. — № 2. [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Константин Азадовский. История одного письма // НЛО. — 2003. — № 63. [Архівовано 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Велимир Петрицкий. ИЗ БИБЛИОТЕКИ УЧЁНОГО-СИБИРЯКА // Сибирское наследие. — 2004. — № 8.