Авдиковський Орест Арсенович
| Частина інформації в цій статті застаріла. (серпень 2020) |
Авдико́вський О́рест Арсе́нович (псевдоніми і криптоніми: Боянист, Іван Нетой, Семен Підгірський, А. Орест, А., А. О., А. О. А., Авд. Ор.; 23 квітня 1842, с. Подусів, нині Перемишлянського району Львівської області — 28 липня (10 серпня) 1913, м. Львів) — український письменник, публіцист, редактор, громадський діяч москвофільської (російської) орієнтації. Член Ставропігійського інститу, «Народного Дому» (м. Львів), Товариства імені М. Качковського, голова Товариства слов'янських журналістів.
| Авдиковський Орест Арсенович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
23 квітня 1842 Подусів, Перемишлянський район, Львівська область, Україна | |||
| Помер |
10 серпня 1913 (71 рік) Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина | |||
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] і Гробниця журналістів-москвофілів | |||
| Діяльність | журналіст, письменник | |||
| Alma mater | Бережанська гімназія | |||
| Мова творів | російська | |||
|
| ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Життєпис ред.
Навчався в гімназіях у містах Бережанах (від 1856), згодом — Станиславові (нині — Івано-Франківськ), закінчив правничий факультет Львівського університету.
Проживав у с. Мостищі (нині Калуського району Івано-Франківської області), згодом переїхав до Львова.
Працював у редакції газети «Extrablatt» (м. Відень, Австрія), «Слово» (м. Львів), згодом — у періодичних виданнях «Пролом», «Новий пролом» (засновник і співвидавець), «Віче», «Червонная Русь», «Галицькая Русь» і «Галичанин».
У 1882 році виступав на вічі у Львові з рефератом «про відобранне переданого в р. 1882, у власть Єзуїтів монастиря оо. Василіян в Добромилі»[2].
Помер у Львові 10 серпня 1913 року, похований у спільній гробниці літераторів та учених руської орієнтації на Личаківському цвинтарі, поле № 72[3].
Творчість ред.
Орест Авдиковський писав часом українською, а часом макаронічною мовою — язичієм.
Автор віршів, поеми «Завірюха» (1866), повістей «Пригода Степана Корчука» (1886), «Пильнуй свого — не забагай чужого» (1887).
Видав стислі опрацювання романів «Робінзон Крузо» Данієля Дефо і «Хатина дядька Тома» Г. Бічер-Стоу (1877; друга — під назвою «Дядько Фома»).
Переклав романи А. Дюма-батька («Із записок старого капітана», 1874), А. Доде («Жуан», 1887).
Примітки ред.
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 393. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Кость Левицький. Історія політичної думки галицьких українців 1848—1914. — Л. 1926, — С. 201
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 400. — ISBN 966-8955-00-5..
Література ред.
- Мельничук Б. Авдиковський Орест Арсенович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 5. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Петрій І. Авдиковський Орест // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 17. — ISBN 978-966-7007-68-8.
Посилання ред.
- Орест Авдиковський. Історія черепа (оповідання за редакцією Ю. Винничука) [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.].
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |