Імператорські провінції

Імператорські провінції — провінції в Римській імперії, намісники яких призначалися імператором. В основному ці провінції мали велике стратегічне та економічне значення. Поділ на імператорські і сенатські провінції було впроваджене імператором Августом після його приходу до влади і встановлення і Римі режиму принципату.

Імператорські провінції
Країна	Стародавній Рим

Імператорські провінції (зелений колір) на карті Римської імперії, 117 рік.

Такі провінції мали статус імператорських у 14 році (кінець правління Октавіана Августа):

• Аквітанія
• Белгіка
• Верхня Германія
• Галатія
• Далмація
• Єгипет
• Кілікія
• Корсика й Сардинія
• Котські Альпи
• Лугдунська Галлія
• Лузітанія
• Мезія
• Нижня Германія
• Норик
• Паннонія
• Пеннінські Альпи
• Приморські Альпи
• Реція
• Тарраконська Іспанія
• Сирія
• Фракія

Пізніше, із новими завоюваннями, імператорськими стали ще 4 провінції (на початок II століття):

• Вірменія
• Ассирія
• Британія
• Дакія

Див. також

• Сенатські провінції
• Римська провінція

Посилання

http://www.unrv.com/provinces/provincetable.php [Архівовано 15 травня 2011 у Wayback Machine.]